Як допомогти дітям пройти крізь виклики війни: поради від дитячого психолога

Дитячі страхи - як допомогти дитині

7 емоцій, які переживає під час війни кожна дитина

ЧОМУ ДИТИНА КРАДЕ?…

ЯКЩО МАЛЮК ГОВОРИТЬ ПОГАНІ СЛОВА

ЯК РОЗПОВІСТИ ДИТИНІ ПРО СМЕРТЬ БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ?

ІСТЕРИКИ. СПОСОБИ ЗАПОБІГАННЯ wym-1717003535083

ДИТЯЧА ЖАДІБНІСТЬ І ЩО З НЕЮ РОБИТИ. 9 ПІДКАЗОК ДЛЯ БАТЬКІВ

8 ХИТРОЩІВ ПРО ТЕ, ЯК ПЕРЕСЕЛИТИ ДИТИНУ ДО ВЛАСНОГО ЛІЖКА

РЕКОМЕНДАЦЇЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Уникайте надмірних вимог. Не вимагайте від дитини все і одразу. ваші вимоги мають відповідати рівню розвитку її навичок і пізнавальних здібностей. Не забувайте, що такі важливі й потрібні якості, як старанність, акуратність, відповідальність, не формуються відразу. Дитина поки ще вчиться керувати собою, організовувати свою діяльність і дуже потребує підтримки, розуміння та схвалення з боку дорослих.

Право на помилку. Важливо, щоб дитина не боялася помилятися. Якщо в неї не виходить, не сваріть її. Інакше вона буде боятися помилятися, повірить у те, що нічего не може. Навіть дорослому, коли він вчиться чогось нового, не все відразу удається. Якщо ви помітили помилку, зверніть увагу дитини на неї і запропонуйте її виправити

Не думайте за дитину. Допомагаючи дитині виконувати завдання, не втручайтеся у все, що вона робить. Інакше дитина почне думати, що вона не здатна упоратися із заданням самостійно. Не думайте і не вирішуйте за неї, інакще вона дуже швидко зрозуміє, що їй не варто займатися, батьки все одно допоможуть усе вирішити.

Не пропустіть перші труднощі. Звертайте увагу на будь-які труднощі своєї дитини і в міру потреби звертайтеся до фахівців. Якщо в дитини є проблеми зі здоровям, обовязково займіться лікуванням, оскількі майбутні навчальні навантаження можуть суттєво погіршити стан дитини.

Улаштовуйте свята. Обовязково влаштовуйте маленькі свята. Привід для цього придумати зовсім не важко. Радіцте її успіхам. Нехай у вас і вашої дитини буде гарний настрій.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ДОШКІЛЬНИКІВ

ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ З АГРЕСИВНОЮ ДИТИНОЮ

·Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки та усунувши їх, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини подолано.

·Дайте дитині можливість виплеснути свою агресію, перенесіть її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати “портрет» свого ворога, й ви побачите, що в реальному житті агресивність у цей момент знизилася.

·Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або невтішних висловлювань про своїх друзів чи колег.

·Нехай ваша дитина в кожний момент відчуває, що ви її любите, цінуєте та приймаєте такою, якою вона є. не соромтесь зайвого разу приголубити або пожаліти її. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

·Стримуйте прагнення дитини провокують сварки з іншими. Треба звертати увагу на недружелюбного погляду одне на одного або бурмотання чого-небудь із образною собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи або бракує сил контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».

·Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах виникнення непорозумінь.

·Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, які призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

·Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може переконатися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.

·Не завжди варто втручатися у сварки дітей. Наприклад, коли двоє дітей під час гри щось не поділили й почали сваритися, краще поспостерігати за цим конфліктом, але не втручатися в нього, тому що діти зможуть знайти мову, і при цьому вони вчаться спілкуватися одне з одним. Якщо ж під час сварок одна дитина завжди перемагає, а інша виступає «жертвою», варто припинити таку гру, щоб запобігти формуванню страху в переможеного.

Поради батькам, які люблять своїх дітей!

Дайте можливість дитині бути собою. Зверніть увагу на себе, на свій світ (внутрішній і зовнішній) і місце дитини в ньому.

Виражайте свою любов одне одного (своїх близьких, світу) і дітей.

Учіться зберігати й охороняти любов.

Цінуйте будь-які досягнення дитини.

Будьте терплячими й оптимістичними.

Не займайтесь вихованням, не відчуваючи любові.

Будьте в згоді із собою.

Переконуйте без примушення.

Створюйте „об’ємні” ситуації, у яких дитина діє сама.

Не будьте настирливими і грубими.

Любіть свою дитину.

Поважайте її.

Будьте терпимими.

Дитина вчиться всьому гарному від вас, і поганому - теж.

Усе, що ви дали дитині, повернеться вам.

Приймайте дитину такою, як вона є.

Довіряйте своїй дитині.

Цікавтеся її життям.

Дозволяйте дитині самій приймати рішення.

Цінуйте те що маєте.

Не бійтеся проявляти свою любов і словами, і ласкою.

Учіться у своєї дитини.

Не залякуйте дитину.

Як навчити малюка дружити

· Із самого раннього дитинства давайте дитині можливість спілкуватися з дітьми якнайбільше.

· Учіть малюка бути уважним до оточуючих, співпереживати, розуміти інших людей.

· Діти з адекватною самооцінкою набагато легше встановлюють контакти з оточуючими. Подбайте про дитячу самооцінку.

· Покажіть маляті способи виходу з конфліктних ситуацій.

· Демонструйте позитивний приклад гармонійного спілкування з оточуючими.

Як правильно показувати мультфільми

· Зберіть свою власну колекцію добрих мультфільмів.

· Перш ніж показувати дитині мультик, подивіться його самі з погляду корисності, якості та відповідності віку.

· Якщо ви показуєте дитині новий мультфільм, попередньо подивіться його самі і вирішіть, чи потрібно показувати його дитині.

· Обмежте час перегляду.

· Чим молодшим є маля,тим коротшим повинен бути мультсеанс.

· Обговорюйте з дитиною те, що вона побачила на екрані.

· Найкращий час для мультсеансу - це перша половина дня.

Батькам про попередження жорстокого поводження з дітьми

Шановні батьки!

Із часів появлення людини на Землі люди використовували в тих або інших цілях насильство. Чим могутнішою ставала людина, тим більше були масштаби насилля. Неперевершеним "рекордсменом" в історії людства за масштабами насильства безсумнівно є двадцяте століття, у якому люди (якщо їх можна так назвати), завдяки технічному прогресу, вдосконалили механізм знищення собі подібних і застосували його до мільйонів і мільйонів жителів нашої й планети. Ми вважаємо себе цивілізованими людьми, забуваючи про те, що одним з основних ознак цивілізованості є вміння обходитися без насильницьких методів як у керуванні державою, так і в відношеннях між людьми. Ми називаємо дикими й страшними середні століття, випустити з уваги, що в ті часи населення було набагато менше, ніж нині.

Величезна кількість міжнародних організацій намагаються протидіяти насильству, збираються міжнародні конференції, що обговорюють методи боротьби з насильством, але вал насильства поки зупинити не вдається. І, швидше за все, не вдасться, якщо не вийде відгородити від насильства дітей.

У цьому зв'язку досить цікаві дані соціологічного опитування. За даними таких опитувань виходить, що кожна третя дитина протягом року була піддана прямому насильству. Отут мова йде про насильство, з яким дитина зустрічається поза домом. Але адже величезна кількість дорослих людей уважають, що насильство – це досить ефективний метод виховання.

Однак прихильникам такого "виховання" невтямки, що насильство перешкоджає розвитку в дитини здатності контролювати своє поводження (а виходить, не є засобом виховання). Пояснюється це тим, що в дитини, до якої застосовуються насильницькі методи, не виробляється необхідне почуття провини (у її свідомості покарання заміняє провину, полегшує її), що не дає розвиватися усвідомленню себе як особистості. Для дитини шкідливо як недостатнє почуття провини, так і надмірне, коли провина гнітить її. У розумному ступені (" золота середина ") почуття провини є життєво важливим у формуванні й підтримці в нормі здорової свідомості.

Крім того, один з наслідків насильницьких методів покарання – ототожнення себе з агресором, і як наслідок у дитини з'являється відчуття, що бути агресивним і караючим – норма. Згодом, коли дитина стає дорослою, вона точно також поводиться зі своїми дітьми.

Пригнічення дитини приводить до того, що вже в дорослому віці вона намагається довести навколишньому свою значимість будь-якими доступними способами. Коріння гордині виростає із психічного придушення батьками дітей. Всі тирани, деспоти й диктатори (від сімейних до державних) у дитинстві жорстоко придушувалися родителями.

Слід зазначити й те, що насильство буває не тільки на фізичному рівні. У відносинах дорослих і дітей (втім, як і в будь-яких міжособистісних відносинах) можна виділити також насильство психологічне й енергетичне.

Коли мова йде про насильство, говориться в основному про неприпустимість фізичного насильства стосовно дітей. Однак не менш небезпечно в плані наслідків і такі види насильства, як психологічне. Ще сумніше, коли насильство фізичне з'єднане із психологічним.

А що ж все-таки варто розуміти під насильством родителями над дітьми? Міжнародне Суспільство по попередженню насильства над дітьми в такий спосіб визначає внутрісімейне насильство над дітьми:

Дії дорослого вважається насильством над дитиною, якщо:

• дорослий б'є або лає дитину, тому що в нього (дорослого, а не дитини!) виникли власні проблеми;

• дитина зробила якийсь неспритний учинок, виявив зайву самовпевненість або сказала щось невлад, а дорослий його образив, принизив;

• дорослий залишив без догляду маленьку дитину;

• дорослий не вислухав дитину;

• дитині не забезпечена реалізація фізичних потреб (у їжі, одязі, чистоті, медичному обслуговуванні);

• дитина позбавлена можливостей реалізації духовних потреб (в освіті, книгах…);

• над дитиною знущаються, ображають або принижують її;

• дитиною маніпулюють для рішення власних проблем, одержання вигоди;

• дитині прищеплюють шкідливі звички, знайомлять зі сторонами життя, про які їй знати рано (алкоголь, наркотики, паління, порнографія).

Що ж можна порекомендувати батькам, які б хотіли відмовитися від використання насильницьких методів, але не знають, як це зробити?

По-перше, усвідомити, що ці методи неефективні і навіть небезпечні як для фізичного, так для психічного й морального здоров'я дитини.

По-друге, усвідомити, що служить поштовхом для застосування насильства стосовно дітей, і тут важлива умова – цей "поштовх" необхідно шукати тільки усередині себе, а не зовні.

По-третє, навчитися володіти собою, тому що в більшості випадків батьки застосовують насильницькі методи через те, що не здатні стримуватися.

Пам`ятка батькам першокласників

1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Дайте їй місце в сім’ї.

2. Нехай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.

4. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, ліпити.

5. Відвідуйте з дитиною театри, організовуйте сімейні екскурсії.

6. Віддайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не вишуканому, дорогому одягу.

7. Обмежте перегляд телепередач до 30 хвилин на день.

8. Зверніть увагу на те, що діти дещо знають про секс. Не дозволяйте цій темі домінувати.

9. Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички й любов до праці.

10.Не виховуйте з дитини лише споживача, нехай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.